Він – не годувальник, вона – хранителька вогнища: чому на заході відмовилися від гендерного виховання, а у нас – ні

«Не плач, ти ж хлопчик», «Не кричи, ти ж дівчинка» – знайомі з дитинства формули, які 2022 році сприймаються неоднозначно. Зарубіжна педагогіка давно оголосила гендерних відмінностей відчайдушний бій. Вітчизняна не настільки прогресивна.

Гендер» – це ряд характеристик, що визначає соціальну стать. Якщо фізичний стать людини визначають статеві ознаки, то гендер – поняття широке, що охоплює культурні, психологічні і соціальні відмінності.

Довгий час і в нас, і за кордоном гендерне виховання сприймалося як цілком природна річ. Хлопчики і дівчатка вчилися окремо і різних речей. Технічні, точні науки, вища освіта жінкам були недоступні, їм належало вивчати побутові, мистецтво і мови.

Таке жорстке розділення легко пояснити, якщо згадати, як були чітко позначені гендерні ролі ще сто років тому. Чоловік – «годувальник», жінка – «хранителька вогнища». Ролі абсолютно різні і підготовка до них була потрібна різна.

У XX столітті ситуація кардинально змінилася: технічний прогрес, руйнівні війни і економічні кризи призвели до зміни моделі сім’ї. Соціальні ролі чоловіків і жінок смазались.

В 1918 році в СРСР було введено загальну освіту для хлопчиків і дівчаток, але в моральному вихованні гендерна поділ зберігся. Дівчаткам наказувалося бути скромними, милими, розторопними і стриманими, хлопчикам – сміливими, чесними, сміливими, самовідданими. Суспільство не схвалювало примірку на себе чужий гендерної ролі. Приблизно така ж ситуація була і в західних країнах.

У XXI столітті західні педагоги розкритикували ідею гендерно-орієнтованого морального виховання. У сучасній західній виховній системі панують принципи рівності та толерантності, гнучкого педагогічного підходу. Питання гендеру – тепер не громадський, а індивідуальний.

В Європі і США зараз прогресивні батьки дітей виховують «бесполо». Навіть у консервативному Китаї молодші школярі ходять в школу в однакових спортивних костюмах, причесані «під одну гребінку», в США фраза «ти ж хлопчик/дівчинка» вважається образою. У новинній порядку все частіше зустрічається: «Виросте і сам вирішить, хлопчик він чи дівчинка». Роль батька підтримує, але не напрямна. Чи добре це? Питання відкрите.

Наша система виховання забезпечує рівні можливості та права і хлопчикам і дівчаткам, але до гендерного виховання у нас підходять в більш традиційному ключі. Основні гендерні норми діти засвоюють від батьків, копіюючи їх поведінку і приймаючи їх за взірець. На Заході батько намагається «вимкнутися» з цього процесу, щоб не обмежувати свободу дитини на самовизначення. В нас така тенденція поки не спостерігається.

Жорстка модель диференційованого гендерного виховання все ще панує в арабських країнах, Європу і США захлеснула хвиля ґендерної нейтральності, Держава перебуває між двома крайнощами. Та середина – це самий розумний варіант. Суть будь-якого виховання в тому, щоб дати дітям навички, правила і моделі поведінки, які знадобляться, коли вони вступлять у доросле життя і займуть належні соціальні ролі.